Інвестиції в антикваріат 2

Сутність, структура і джерела фінансування інвестицій

19.11.2017

Сутність, структура і джерела фінансування інвестицій

І н в е з т і ц і й — це вкладення як в грошовий, так і в реальний капітал. Вони здійснюються у вигляді грошових коштів, кредитів, цінних паперів, а також вкладень у рухоме і нерухоме майно, інтелектуальну власність, майнові права та інші цінності. Подібне визначення інвестицій можна назвати бухгалтерським, тому що він охоплює вкладення в усі види активів (фондів) фірми, тобто і в грошовий, і в реальний капітал.

Інвестиції в реальний капітал (їх називають капиталообразующие інвестиціями або інвестиціями в нефінансові активи) ведуть до відтворення та оновлення основного капіталу. Коли мова йде про інвестиції взагалі, зазвичай мають на увазі саме ці інвестиції. Подібне визначення можна назвати економічним.

Що стосується інвестицій в грошовий капітал (це вкладення фінансових коштів у вигляді кредитів і в цінні папери), то одна частина з них перетвориться в реальний капітал відразу, інша — пізніше, а третя — взагалі в нього не перетвориться (наприклад, випущені і куплені цінні папери компанії, яка потім «лопається»). Говорячи по-іншому, інвестиції в грошовий капітал — це кошти для майбутнього інвестування в реальний капітал країни, частина з яких в такий може і не перетворитися.

Тому якщо інвестиції в грошовий капітал (у Росії їх називають фінансовими вкладеннями) складати з інвестиціями в реальний капітал (у Росії їх часто називають інвестиціями в нефінансові активи), то, з одного боку, вийде подвійний рахунок, а з іншого — не всі фінансові вкладення обернуться реальним капіталом. У 1998 р фінансові вкладення в Росії (без суб’єктів малого підприємництва) склали, за попередніми даними, 184 млрд руб., А вкладення в нефінансові активи — близько 550 млрд руб.

Сукупність практичних дій по реалізації фінансових та нефінансових інвестицій називається інвестиційною діяльністю (інвестуванням), а здійснюють інвестиції особи — інвесторами. Введення в дію, реконструкція і модернізація основних фондів називається в Росії капітальним будівництвом.

З усього виробленого з країні валового внутрішнього продукту одна частина споживається, а інша — зберігається (рис. 18.1). Заощадження не обов’язково буде витрачено в країні і може піти за кордон у вигляді вивезення капіталу, витрат з обслуговування зовнішнього боргу та інших витрат. Одночасно аналогічні засоби надходять в країну з-за кордону. Сальдо подібного чистого збільшення або зменшення заощадження (в російській статистиці воно називається чистим кредитуванням або чистим запозиченням, хоча це і не зовсім вірно) зменшує або збільшує суму заощадження в країні, перетворюючи його в накопичення, точніше, в валове нагромадження. Валових воно називається тому, що включає не тільки нові накопичення, але і амортизаційні відрахування від раніше створеного капіталу. По суті справи, валове нагромадження — це та величина, яка інвестується в реальний капітал. Тому друга назва валового нагромадження — капиталообразующие інвестиції.

Валове нагромадження включає валове нагромадження основного капіталу, зміну запасів матеріальних оборотних коштів, а також сальдо придбання таких цінностей, як дорогоцінні метали і камені, антикваріат.

Валове нагромадження основного капіталу складається з витрат на капітальний ремонт, інвестицій в нематеріальні активи і вкладень в інші основні фонди. Ці останні вкладення називають капітальними.

Мал. 18.1. Структура інвестицій в реальний капітал в Росії (в дужках попередні і оціночні дані за 1998 р в млрд руб.)

Джерела фінансування інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок:

• власних коштів інвестора (амортизаційних відрахувань, прибутку, грошових накопичень і ін.);

• позикових коштів (кредитів банків, позикових коштів сторонніх організацій);

• залучених коштів (від продажу акцій та інших цінних паперів);

• коштів з бюджету та позабюджетних фондів. У 1998 р в Росії капітальні вкладення великих і середніх підприємств фінансувалися за рахунок їх власних коштів на 53%, за рахунок коштів бюджету і позабюджетних фондів -на 31%, а позикові і залучені кошти грали незначну роль — відповідно 9 і 7%, що говорить про слабку зв’язку російських банків з реальною економікою і невеликому розмірі російського фондового ринку. Із загального обсягу фінансування капітальних вкладень на інвестиції з-за кордону доводилося 3%, це також невисокий показник. Що стосується інвестицій в зміна запасів матеріальних оборотних коштів, то в структурі їх фінансування частка позикових і залучених коштів набагато вище.

Теорії і аналіз інвестицій

Якщо брати всі капиталообразующие інвестиції (все валове нагромадження), то їх величина обчислюється формулою:

де I- валове нагромадження; J-чисті (нові) інвестиції; d- норма амортизаційних відрахувань; К — накопичений в країні основний капітал.

Норма амортизаційних відрахувань і величина накопиченого основного капіталу змінюються повільно, а ось чисті (нові) інвестиції зазвичай схильні до сильних змін. Саме ця частина інвестицій найбільш сильно впливає на коливання норми валового накопичення в країні.

Норма валового накопичення розраховується як співвідношення двох показників: обсягу валового нагромадження і величини валового внутрішнього продукту:

Y

де N — норма валового нагромадження; Y- величина ВВП. У Росії норма валового нагромадження знизилася з 30-40% в 1985 1990 рр. до 16-21% в 1995-1998 рр. У розвинених країнах з високими темпами економічного зростання норма накопичення в 90-і рр. знаходиться на рівні 30-40% (Південна Корея, Сінгапур), з середніми і низькими темпами — на рівні 10-25% (США, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія). Але і у другої групи країн норма накопичення в період сильного економічного зростання була високою. Так, в Німеччині в 50-60-х рр. вона доходила до 60% ВВП.

Кейнсіанськатеорія інвестицій передбачає, що саме коливання обсягів інвестицій є рушійною силою економічних циклів (циклів ділової активності). У свою чергу, на думку Кейнса, рівень інвестицій грунтується багато в чому на такий категорії, як схильність до заощадження, особливо гранична схильність до заощадження, яка коливається за часом і країнам. Це та частка додаткової одиниці доходу, що спрямовується на заощадження. Так, якщо річний дохід сім’ї збільшився з 50 тис. До 60 тис. Руб., А її заощадження при цьому зросли з 12 тис. До 16 тис. Руб., То гранична схильність до заощадження складе: (16 — 12) / (60 — 50) = 0,4. Гранична схильність до заощадження є зворотною величиною граничної схильності до споживання.

Однак, як показує приклад Росії, навіть порівняно висока гранична схильність до заощадження може обертатися не тільки інвестиціями в реальний капітал (нефінансові активи), скільки фінансовими вкладеннями (наприклад, в банківські вклади, готівкові долари), які лише потенційно, а не безпосередньо можуть сприяти росту реального капіталу.

Співвідношення між інвестиціями у фінансові та нефінансові активи залежить від величини позичкового відсотка (при високій ставці відсотка зростають фінансові вкладення, а при низькій. Ставкою — вкладення в нефінансові активи) і передбачуваних перспектив економічного зростання (якщо передбачувана норма прибутку вище ставки позичкового відсотка, то зростають інвестиції в нефінансові активи). Так, якщо норма прибутку від реального капіталу буде більше, ніж існуюча ставка позичкового відсотка, то домашні господарства — власники заощаджень, прагнучи до максимізації свого доходу, будуть зацікавлені в інвестуванні своїх заощаджень в кінцевому рахунку в реальний капітал.

Сутність, структура і джерела фінансування інвестицій

Хоча подібний висновок відноситься на перший погляд лише до домашнім господарствам, фірми також, прагнучи до максимізації свого прибутку (див. 8.2), при здійсненні інвестицій орієнтуються насамперед на максимізацію майбутніх дивідендів, тобто знову ж доходів домашніх господарств — їх акціонерів. В результаті і домашні господарства, і фірми в умовах перевищення норми прибутку над ставкою позичкового відсотка вважають раціональним брати кредити і спрямовувати їх в інвестиції. Зауважимо, що в 90-і рр. ставка банківського відсотка в Росії перевищувала середній рівень рентабельності по країні.

Теорія раціонування кредитів передбачає, що темпи зростання інвестицій залежать не тільки від різниці між ставкою відсотка і нормою прибутку, а й від доступності кредиту. Його доступність, в свою чергу, залежить від надходжень грошових коштів (грошового потоку) від тих інвестиційних проектів, в які ці кредити вкладаються. Тому при низьких процентних ставках банкам і іншим кредитним організаціям доводиться раціоніровать кредити для фірм, бажаючих їх отримати, так як останні в умовах дешевих кредитів воліють все менш дохідні інвестиційні проекти. Але особливо жорстко раціоніруются банками кредити в умовах сильної інфляції і високого ризику, і перш за все кредити на інвестиційні проекти дрібних і середніх фірм, а також всі довгострокові кредити. У цих умовах особливого значення набувають внутрішні ресурси фірм, як, наприклад, в Росії в 90-і рр.

Модель акселерації інвестиційних процесів передбачає, що інвестиції зростають тоді, коли прискорюються темпи економічного зростання, тобто що вони є похідними від економічного зростання, а не економічне зростання залежить від них, як вважав Кейнс. Ще на початку ХХ ст. американський економіст Джон Бейтс Кларк (1847-1938) припустив, що розмір чистих інвестицій змінюється під впливом обсягів випуску продукції. Для Росії 90-х рр. це буде означати, що не зниження інвестицій призвело до різкого падіння обсягу ВВП, а, навпаки, різке скорочення останнього зумовило зниження інвестицій. Правда, тоді слід припустити, що для фінансування інвестицій ніколи не бракує коштів, що заперечується багатьма економістами.

Інший американський вчений, лауреат Нобелівської премії Джеймс Тобін запропонував так звану q теорію інвестицій. Відповідно до неї зазвичай існує q розрив між відновною вартістю капіталу фірми і її вартістю (точніше, сукупною ціною фірми) на фондовому ринку. Якщо фондова вартість перевищує відновну, то фірма може збільшувати свій реальний капітал, випускаючи нові акції під майбутнє збільшення маси свого прибутку. Якщо q має від’ємне значення, то фірмі не слід активізувати свою інвестиційну діяльність.

Аналіз інвестицій дуже різноманітний. Зазначимо лише на деякі напрямки аналізу капітальних вкладень.

1. Аналіз динаміки капіталовкладень, очищений від інфляції, дозволяє судити про інвестиційної активності фірми, галузі, всієї країни. Так, в Росії в 90-х рр. обсяг капіталовкладень знизився в п’ять разів, дозволяючи говорити про «інвестиційної катастрофи», що сталася в нашій країні в ці роки.

2. Аналіз структури капіталовкладень, об’єктами якого можуть бути:

• виробнича (галузева) структура інвестицій, багато в чому характеризує майбутню картину диверсифікації виробничої діяльності фірми, галузі, країни. Так, в Росії капіталовкладення направляються насамперед у паливно-енергетичний комплекс, транспорт, житлово-комунальне господарство. У 1998 р на ці галузі довелося відповідно 24, 14 і 21% всіх капіталовкладень;

• географія інвестицій. У 1998 р 21% капітальних вкладень в Росії припадав на Москву і Московську область, 17 — на Західний Сибір, 12-на Урал, 10% — на Поволжі;

• відтворювальна структура капіталовкладень, тобто співвідношення між вкладеннями в нове будівництво, розширення діючих підприємств, в їх технічне переозброєння і реконструкцію. Зазвичай останні обходяться дешевше, ніж нове будівництво. У 1997 р на них припадало відповідно 10 і 48% капітальних вкладень в Росії;

• технологічна структура капіталовкладень, тобто співвідношення витрат на будівельно-монтажні роботи (пасивна частина інвестицій) і на придбання обладнання, машин, інвентарю та інструменту (активна частина). Найефективнішою є така структура, в якій переважає активна частина (в 1997 р в Росії на неї припадало 27% капітальних вкладень);

• концентрація інвестицій: чим менше вартість незавершеного будівництва по відношенню до річного обсягу капіталовкладень, тим краще.

3. Інші напрямки аналізу інвестицій, і перш за все аналіз їх прибутковості. Адже в кінцевому рахунку капіталовкладення здійснюються, щоб приносити прибуток.

Джерело: Сутність, структура і джерела фінансування інвестицій

Також ви можете прочитати